Стишок 96

В місячному світлі зійшов на гору вовк
Був то молодий но в очах читалась древня мудрість яка його вела через края і по всьому світу провела.
Став у самої скали гордо осанку підвів
в місяць зор свій привів і від душі Благосклонно подякою завив....

Орлиця любила в нічну пору над степами кружляти
І самі високі скали своїм польотом обіймати
Почула вона як вовк подякою голосить
І такої сили була ця мить
Що орлиця усіма інстинктами і відчуттями пробралась настільки тонко
Покружляла над скалою де стояв вовк і ринулась вниз з такою непередбачуванною швидкістю
І заголисала від серця орлиця свій спів Блаженною подякою.....

Сова на клен присіла трошечки здрімнуть
Від сестри дорога додому далась в тяжку мить
Відчула вона що щось зтакою швидікістю летить
І сова розплющила очі прислоховуючись що орлиця їй голосить
Її спів возродив сову і вона крильми забила
Над кленом взлетіла і з такою силою закричала
Що клен пробрався криком настільки
В подарок він листочок свій на землю опустив....

Слимачок із сил уже і вовсе иссяк
Як щось зелене ніжне і легке упало зверху обдаючи неабиякий кураж
Слимачок збодрився і з таким ентузіазмом
Возродився подолав пішохідний перехід
Тунель із потрісканних битонних плит
І підійшов під поріг мешканців міжнародних земних літ.....

В хлопчини сон небрався, вийшов покурить
Зняв з крючка дверний прийом
І усівся на битонний вхідний пройом
Зустрів він слимачка який відчайдушно тримав свій шлях ліниво по битоні сліди лишаючи
Вітерець задув і кленовий лист хлопцю під ноги нирнув
Заглянув він в місяць щиро очі зіщуривши
І всередині такою силою очистило душу
Немов хвиля пройшла і чистою водою обмило серця
У вухах стояв вой вовка
Перед очима мов пролетіла орлиця
А за спиною стріпохнулися крила з переможним криком
Глянув він на слимачка який таємно проходив свої відмірянні пуття
І загадковий клен листка подарив йому
Тончайші приховані спіралі вічного жития....