Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/11/01/2054
Осінній смуток землю укриває,
тихенько в душу заповзає,
але цей смуток промине,
бо яскравішим світ стає.
Намистечко силяла осінь,
його достигле уже носить,
шипшини кущ дозріє на горі,
потрапить взимку у чаї.
Потрапить взимку у напій,
коли полине снігу рій,
а поки осені пора
і дозріває, де гора.
Рум’янець калиновий вабить світ,
червоних ягідок глядить привіт,
торкнеться холодом зима,
злетить снігур, де калина.
Снігурики й калини діти
вони узимку наче діти
і як троянди зацвітуть,
та восени на справжні ждуть.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/11/15/1218
25.09.2019-8.11.2019.
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Осінні мотиви: в душу заглядають,
смутком день проймають...”
Осенняя грусть землю укрывает
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219110801786
Свидетельство о публикации №219110801786
Рецензии