Дощ кликав мене на побачення,
Тихенько і лагідно стукав,
Губився про місце призначення,
Не чутно було цього звука.
Та виникла раптом імпровізація,
Здалось дощовий був блюз,
Безбарвного неба романтизація
Відкрила для настрою шлюз.
Замріяні краплі торкались обличчя,
Партії грали лише за нотами.
Немов у минулому жили сториччі
Та не переймались турботами.
Затамувала подих - відчути ритм
Цього дивного музикування,
Так має звучати пристрасний гімн
Лише неземного кохання.
Дощ кликав мене
© Copyright: Нелли-Киев, 2019
Свидетельство о публикации №219111502183
Свидетельство о публикации №219111502183
Рецензии