Пост-магiя -Старожитностi-

Пірнаєм у марення, в ночі, у сни наяву.
Коріння ворушиться, соки шумують, листя купають дощі.
Щільність життя наростає, магма вирує і кров.
Мова природи, мова людини переплітаються
знову і знов.

Знову ліси поглинають дороги, знову руйнують великі міста.
Прикрощі, гордощі, горе і щастя: все проминуще і це не біда.

- Хто там, хто там на тім боці? Хто там, хто там вигляда?
- Це я, це я. Альтер-еґо.
- Чий ти будеш?
- Ще не зна...
Розсміялися обоє.
Зріс в обох серотонін.
Обнялись, розцілувались.
П'ють коньяк на брудершафт.

В шафі повно срібла й злата, книг пергаментних і мап.
Мапет шоу з порцеляни, обереги кам'яні.
Старожитності в пилюці товщиною в дві вершці.
Консервовані століття, незаховані скарби.
Ці та ті, що там на споді, у пивниці потайній.
Я не хочу їх чіпати. Хай лежать комусь на потім.
Я піду на став до лісу. Опущу отут завісу.
Прошепочу заклинання. Може хтось його зламає
через кілька сотень літ.