Чила мила

 Жили собі двоє братів. Один багатий - Степан,а другий бідний - Василь. І ось одного разу бідний брат прийшов до багатого і сказав:
- Брате, позич мені грошей.
- Чому ще?- здивувавсь багатий брат,- ану геть звідси!
І вигнав Василя на вулицю. Нічого не залишилося бідному, як піти шукати щастя. Тому він зібрав у торбинку трохи паляниць,картоплі, води та й пішов собі. По дорозі зустрів дідуся. Це був невеликий на зріст чоловік з сірими очима,ніс неначе картоплинка з довгими сивими вусами,в яких ховалась добра усмішка. Він був одягнений у костюм смарагдевого кольору. Дідусь запитав:
- Куди йдеш синку?
Тоді Василь прибрав усе гарненько і з продуктів, які залишив хазяїн. Приготував обід. Він засмажив курку, на варив каші і напік багато різних смаколиків. Аж тут з'явивсь господар домівки
- Хто ти?- запитав господар.
- Я бідний брат, Василь, прийшов до вас служити - відповів той,- а як вас звати?
- Чила - мила,- сказав господар. Чила - мила був середнього зросту з темно - зеленими очима орлиним носом і рудою бородою. Вдягнений він був у сині штани,довгий білосніжний халат, але який на сонці переливаючись, виблискував всіма кольорами веселки.
Довго служив бідний брат у Чили - мили. І коли достатньо відслужив Чила - мила повів його до скляних воріт і сказав:
- Переступи поріг
Василь переступив поріг і йому дали у винагороду мішок золота. Василь зрадів, подякував  Чилі - милі і пішов додому.
 Багатий брат просто оскаженів, побачивши,що молодший брат прийшов із цілим мішком золотаі запитав:
- Звідки у тебе стільки золота?
Василь усе розповів йому. І багатий брат, не гаючи часу, пішов на гору до Чили - мили. Відслужив тільки один день, а в наступні дні почав лінуватись. Чила - мила не стерпів цього і сказав:
- Ну ходімо, зараз ти отримаєш нагороду.
І вони пішли до воріт Степан переступив поріг, але золота так і не отримав. А Чила - мила перетворив його на камінь і сказав:
- Це твоє покарання за лінощі.
Він штовхнув той камінь з гори, і камінь розбивсь на маленькі шматочки. А Василь тим часом жив собі, горя не знав. Так пройшов деякий час, і молодший брат захвилювавсь за свого брата. Тоді він знов пішов до Чили - мили.
- Чила - мила - сказав,прийшовши ,молодший брат.
- О, Василь, - привітавсь Чила - мила,- ну що, як життя?
- Добре, тільки я хвилююсь за свого брата.
- Він отримав покарання - сказав Чила - мила.
- Ну,будь ласка,поверни його, може, він виправиться.
- Ну добре - згодивсь Чила - мила. Він своєю магією підняв шматочки і з них зробив статую старшого брата, з якої він знову став людиною.
- Що сталося? - не зрозумів Степан.
- Ти повернувсь до життя, - сказав Чила - мила,- я тобі дещо пропоную...
- Що? - перебив його старший брат.
- Ти попрацюєш на мене,і я тобі дам золота - відповів Чила - мила.
- Ні, я просто не дуже люблю працювати.
- Ну, тоді я знову перетворю тебе на камінь, - сказав Чила - мила.
- Стій, - втримав Чилу - милу Василь,- дай йому подумати.
Степан подумав і вирішив по працювати. Тоді молодший пішов додому, а старший залишивсь виконувати роботу. Він працював довго і зовсім не лінувавсь. І ось настав час, і вони з Чилом - милом пішли до скляних воріт. Чила - мила дав йому мішок золота .Степан узяв мішок і вже хотів було йти, але Чила - мила зупинив його :
- А подякувати?
- А, дякую,- відповів Степан і пішов додому. Ось так старший брат виправився. І після того Степан і Василь  жили в злагоді.