Ой, летели аисты

“Ой, летіли лелеченьки,
сумно заспівали,
а куди ж ви, лелеченьки,
рано відлітали?
І куди з країв із рідних
стужа вас гонила,
та невже земля рідненька
була вам немила?”

“Ой, нам мила і премила
земля дорогенька,
бо тут ліс і наше поле,
і земля рідненька,
але прийде скоро в поле
зима з морозами
і глядітиме у полі
віхола з вітрами.”

“А чи, милі лелеченьки,
довго вам літати
і в якім краю далекім
зиму зимувати?
Чи морози, а чи тепло
буде на чужині,
коли віхола й морози
тут, на Батьківщині?

У краю отім далекім -
тепло й вічне літо,
сонце жарке, чи лагідне
яскраво засвітить,
у краю тім лелеченькам
зиму зимувати,
берегти білі крилечка,
силу запасати.

А як прийде до Вкраїни
веснонька прекрасна,
чи вернетесь, лелеченьки,
де землиця красна?
Коли холод і морози
стануть відступати,
чи будете, лелеченьки,
додому вертатись?”

“Ми, лелеки, далеченько
були на чужині,
але там ми пам’ятали
край і Батьківщину,
а як прийде весна-красна,
краю оживати,
повернуться лелеченьки,
краю розквітати!”

14.09.2019-18.11.2019.
Світлина із інтернету.