Протистояння

На прикінці зими прийшла колорева Весна. Це була висока і струнка красуння, з довгими волоссями. На голові у неї був вінок весь уквітчаний різноманітними квітами. А зелено - голуба сукня аж сяяла.
- Чому ти  прийшла?- запитала Зима,накинувши на плечі шаль ,яка була вся обсипана кришталиками із льоду, з під якого виглядала сукня сталево - синього кольору. Її сиве волосся розвівалося на вітру.
- Кінець твоєму правліню,Зимо, розморозь світ, бо скоро на правлінні буду я.
- Ні, грізно - сказала Зима, - я не буду йти.
- Ну, тоді мені треба тебе здолати - сказала Весна і дістала меч. Лезо  її меча, виблискувало сочним зеленим кольором, а в  рукоядку вплетені різноманітні квіти.
- То, ти хочеш здолати мене? Що ж добре, - сказала Зима і розмахнулась своїм крижаним мечем, але Весна влучно відбила удар. Потім Весна завдала удару Зимі,та не встигла зреагувати і впала. Підвившись вона жбурнула в Весну свій меч,а та своїм подихом розморозила його.
- Що?- здивововано сказала  Зима.
- Ти програла,- весело промовила Весна.
- Ну ні - сказала Зима і кинула Весні  кольючого,  мов голки снігу.
- Ха, - ха, - ха, - засміялась Зима:
- Грудень, Січень, Лютий до мене.
І за покликом Зими прийшли три сини.
- Хапайте її , заморозьте її, перетворіть на кригу!
Грудень, Січень і Лютий почали дмухати на Весну.  Аж тут на допомогу прийшли сини Весни - Березень, Квітень і Травень. Вони взмахнули  руками і тут почалося: Загуркотів грім. Небо осяяла блискавка і полив теплий дощ.
- Рятуємось! - закричала Зимонька з синами:
- Тікаємо!
Але, взмахнувши своїм чудодійним мечем,Весна зробила чотири клітки. І у великій опинилася Зима, у трохи меншій Грудень, у середній Січень, а у найменшій Лютий.  Весна заспівала пісню, викликаючи своїм співом сонце. Сонце почало пригрівати. І потекли струмки, а сніг почав трохи танути, і  Весна сказала своєму страшому синові -  Березню ,щоб той почав правити. А Зима зі своїми синами стали чекати на свій час.