Твоє життя як облізле кошеня, тривожно очі ховає в нікуда....
А час розплати близьок і буде страждати покоління неспроста....
Усе криве жахіттю неминуче що проростало у твоїй душі
Ти роскинув людям лихо з єхидною улибкою регоча,
Що їм ця плата від твого серця щиро подана....
Оййй і смерть неустанно за тобой глядя
Свій погляд скорби на косу свою мота
Від проклять рукоять хрустить не зря
Ведь дорогий смерть твоя це ще зовсім не біда.....
Стишок 97
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219112100067
Свидетельство о публикации №219112100067
Рецензии