Пост-магiя -Прядиво Чi-

Дональд Шимода, як личить Месії,
воскрес і полетів над Сахарою,
мабуть до Кіліманджаро.
Жаром війнуло звідкілясь з потойбіччя
в обличчя. В грудях натомість холод.
Голод любові.
Вкотре знову холоне кров в задубілих жилах.
Шелестить посохле листя на горі, в дубині.
Нині тоскно, нині лячно думати самому
і читати думки стрічних та посторонніх.

- Як тобі, Докторе, ті хто лежать на твоїх кушетках,
на хрустких простирадлах прокрустових лож
твоїх попередників Фройда та Юнґа?
- Нічого нового. Старі сюжети, що переповідаються знову і знов.
- 2D?
- Як правило. Боюся, коли вони повертаються в профіль.
- Побачити, що вони насправді пласкі?
- Так.
- Не бійся. Наш мозок ніколи не дозволить цього побачити.
- Навіть, коли йому дати сахарцю*?
- Тим паче.
Обоє плачуть, за тим сміються.
Сльози та сміх.
Катарсис.

Катари пішли в Засвіти. Не для них цей світ.
Богоміли сховались в Ісламі.
Кружляють в суфійських танцях найкращі з них.
А нам що робити?
Нічого. Найкращий вибір тут і нині.
Послухаймо Далай-Ламу.
Пустімо змію Кундаліні
Хай полоскоче спину.
Посміймося без упину аж до плачу.
Та випиймо вина,
та покуштуймо хліба
щойно з печі.

Чуєш пульсацію в пучках Чі?