Ти ідеш границі судьби у собі несеш
Крокуєш лівою стопою по кризі забуття
А в лівій руці тримаєш важелі Творця....
Ти летиш по життю як птиця чаруючу душу у собі бережеш
Крокуєш правою стопою в Огнях грішної землі, чи то страсті чи несамовиті відчайдушні прокляття,
А в правій руці тримаєш почуття ізраненної тобі рідної душі яка в метелях життя посилає тобі іскорки прекрасного відчуття....
Кому як упало письмо небес
Росписуючи календарь земних грез
Зустрінеш зацвітеш і цю частину світлу у серці свому понесеш....
Судьба сплітала, тонкостями своїми чарувала
А потім раз і обірвала і всі границі Потаємно у життя різні пороскидала....
Зустрічі душа благала щоб рідне серце любов оберігала
Все таємно у лодоню зложити і щиро небу розложити
Таємниця-таємниця розстягнулася як бліда блудниця, щоб ще раз душі зєднати і в усьому точки порозставляти.....
99
© Copyright: Степан Нагорняк, 2019
Свидетельство о публикации №219112400109
Свидетельство о публикации №219112400109
Рецензии