Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/11/24/1948
Ой, летіли хмари,
низенько висіли,
а куди ж ви, хмари,
летіти хотіли?
Висіли так низько,
пливли над горами,
верхівки високі
у собі ховали.
Ой, покажіть, хмари,
високі верхівки,
аби було видко
та не було гірко.
Десь там на вершині
гуляє Чугайстер,
витворам чарівним
він буває майстер.
А якщо з вершини
чогось не видати,
як же оцінити,
як не помилятись?
Удень над хмарами
пливе повітруля,
згори оглядає.
край свій не забула.
А вдень біля ватри -
мавки лісові
і русалка пливе
у сонячні дні.
Дивитись на гору,
глядіти в долину,
що під ялинками,
чи в потоці лине.
Гори, мої гори,
дайте мені сили,
або лиш побачу
тих просторів милих.
Гори лише сили
тобі додають,
але тільки кожен
визначить свій путь.
Продовження: http://www.proza.ru/2019/12/08/1798
7.10.2019-1.12.2019.
Світлина автора.
Ой, летели тучи
© Copyright: Светлана Борщ, 2019
Свидетельство о публикации №219120102086
Свидетельство о публикации №219120102086
Рецензии
Автор вы молодец, красивый стих! написан на очень красивом языке.
Лана Либенко 08.12.2019 23:22 • Заявить о нарушении
Лана Либенко 08.12.2019 23:22 • Заявить о нарушении