101

На кінці мосту ти узрієш новий початок у свому житті переворот який міняє усі круговоротні вогні співали тонко у твоїй голові.

Діаграфмами писали Боги і посилали нам короткочасні етапи нашої дороги.

Хтось з криш падав зухвало у низ
Пучину болі забираючи у підземну вись.
Хтось із колін піднімася, но горем отчаянния
Сильно пробрався немов загубився в муках ізранився що так і ніколи дух його у небо невозродився.
Хтось наче наново народився і у чистій воді спокійно умився, припав на коліно щиро помолився і в забутті від Хреста віддалився.
Хтось складав договори відчайдушно відавав свою душу на митярські криві дороги, кров'ю пролився в жадності і ненависті так глупенько зарився.
Хтось сили у Бога просив щоб він у життя його смисл возродив і по тропі земній до себе привів.
Хтось обложався і від вини сильно усрався
Но щось свише їй помогло возродило оділо, зігріло і до джерела привело.
Хтось собі припасив рокову границю мов за руку взяв німу блудницю,
Їй відрахував матеріальні блага на ура щоб в бідності не пала душа
Собі ізрешетив голову свинцем і поставив точку в мировозреннії тупим кінцем.

А у руля співала вона палко чекаючи свого судженого у дворця
Нарядилась немов птахом возродилась
Жіночим возгласом у небо покотилось
Узріли Ангели мелодію Любви трублячи стихію грішної землі.

Вона Серце своє то берегла твердиня ніжності у ній сильно цвіла
Воїни серця свої вкладали і пагубно смерть зустрічали
Жреці Посохом вибивали імена і через сотні літ їх опять зводила судьба щоб повідать Влюбльоним чудесні края.