Дети священнослужителей - разрушители церквей!

Когда хотят изменить общество - меняют религию...

Рано или поздно любые молельни и погребальни разрушают и растаскивают по частям потомки их строителей.
Так было и с египетскими пирамидами, и с языческими храмами Эллады и Рима.
С построением социализма в СССР здания культового мракобесия становились не нужны.
В СССР освобожденнные от крепостной и церковной эксплуатации люди потянулись к образованию, к интеллектуальному росту. В связи с этим уже в двадцатые-тридцатые годы у здравомыслящих, прагматичных людей возникали вопросы: где брать средства на эксплуатацию и ремонт разрушающихся "стоунхенджей"?
Первым делом у церквей отняли право регистрировать браки, отняли помещения церковных училищ и семинарий. Попы сразу лишились мощного куска пирога...
Сократили церковные и монастырские территории. А аппетиты у торговцев "опиумом для народа" всегда были беспредельные...
Только в Москве, в пределах Садового кольца после революции было "сорок сороков церквей" - более 1600 храмов и культовых сооружений. Места для жизненно-необходимого строительства уже просто не было! А в годы первых пятилеток после Великой Октябрьской Социалистической революции темпы строительства были космическими!
Позднее часть заброшенных церквей вместе с посёлками были затоплены при строительстве водохранилищ и каналов. Всё это в большинстве случаев были вынужденные, ургентные меры.
Но самыми активными разрушителями церквей в молодой советской стране были дети священнослужителей...!
Поповские дети видели несоответствие проповедей образу жизни паразитов-родителей. Дети дьячков и попиков так напостились и накрестились, так нахлебались в своих семьях церковно-приходского мракобесия, надышались галлюциногенных запахов парафина и ладана, наслушались бессмысленных псалмов и молитв, что яростно возненавидили Слово и Дело своих двуличных ханжей-родителей!



Діти священнослужителів - руйнівники церкови!
 (Український переклад автора С. Б. Александров-Снегирь)

Коли хочуть змінити суспільство - змінюють релігію...

Рано чи пізно будь-які молитовні і поховальні руйнують і розтягують по частинах нащадки їх будівельників.
Так було і з єгипетськими пірамідами, і з язичницькими храмами Еллади і Риму.
З побудовою соціалізму в СРСР будівлі культового мракобісся ставали не потрібні.
В СРСР освобожденнние від кріпосної і церковної експлуатації люди потягнулися до освіти, до інтелектуального зростання. У зв'язку з цим вже в двадцяті-тридцяті роки у розсудливих, прагматичних людей виникали питання: де брати кошти на експлуатацію та ремонт "стоунхенджей", що руйнуються?
Насамперед у церкови відняли право реєструвати шлюби, відняли приміщення церковних училищ і семінарій. Попи відразу позбулися потужного шматка пирога...
Скоротили церковні та монастирські території. А апетити у торговців "опіумом для народу" завжди були безмежні...
Тільки в Москві, в межах Садового кільця після революції було "сорок сороків церков" - понад 1600 храмів і культових споруд. Місця для життєво-необхідного будівництва вже просто не було! А в роки перших п'ятирічок після Великої Жовтневої Соціалістичної революції темпи будівництва були космічними!
Пізніше частина покинутих церков разом з селищами були затоплені при будівництві водосховищ і каналів.
Все це в більшості випадків були вимушені, ургентні заходи.
Але найактивнішими руйнівниками церков в молодій радянській країні були діти священнослужителів...!
Попівські діти бачили невідповідність проповідей способу життя паразитів-батьків. Діти дяківські і попiвськi так напостились і накрестились, так набралися в своїх сім'ях церковно-парафіяльної мракобісся, надихалися галюциногенних запахів парафіну і ладану, наслухалися безглуздих псалмів і молитов, що люто возненавидили Слово і Діло своїх двуличных ханжей-батьків!