Кассандра о данайцах

Попередня частина: http://www.proza.ru/2019/12/01/2086

Стоїть Кассандра біля муру
і дивиться у неба далину,
до сонця руки простягає,
незрячі очі дивляться в пітьму.

Біля високих башт з муром віщує,
за долю Трої серденько болить,
видіння у пітьмі летять яскраві
і небезпеку бачить вмить.

“Данайців бійтесь, що дар носять,
приймать не слід дарунки ворогів,
з ворогом завжди лиха досить,
лишень для себе вигоду творив.

Про ворогів не дбає ворог,
свою вигоду завжди пильнував,
лиш силу супротивник розуміє,
а ще фінанси, які крав.

Троя колись від них оборонялась,
не встояла під тиском ворогів,
вона б до перемоги ще стояла,
але коня підкинути зумів.

Своїх коняк у недругів багато,
чи не підкинув хтось і нам?
По результатах судять, але здатен
батіг прислати ще коням.

Хай хибні схвалення не дурять,
давно вже не минулий час,
бо відібрати не дозволять волю
й країну кожного із нас.

Данайців бійтесь, що дар носять,
так підступи їм планувать,
країни захист хто не припиняє,
той вистоїть в буремний час.”

Закінчився цей день від сонця,
Селена-місяць й зірка осяйна,
доля тому залишила віконце,
хто міцно щит і меч тримав!

Продовження: http://www.proza.ru/2019/12/15/2117
7.12.2019-8.12.2019
Картина Evelyn de Morgan
“Cassandra”


Рецензии