Ун я

Чотири сотні літ уже минуло
З тих незабутніх, неповторних днів.
Де, Україно, серце твоє було,
З яких тоді будилася ти снів?

Чи серце твое, нене, не палало
На наши рани, стогони і біль?
Невже воно до тебе не волало,
Тебе не їла сліз пролитих сіль?

Ти юною була, не розуміла,
Чому сини твої ішли в вогонь,
І розгадати й досі не зуміла
Любов розтятих Йосафата скронь.

Чи пригорнеш нас у свої долоні,
Ніколи блудними не були ми,
Чи далі потираєш свої скроні:
Звідкіль узялися і хто вони?

Ми діти твої з крові, сліз і поту
З твоїх долонь ми вийшли, з твоїх хат,
На вівтар твій складаєм серце й вроду,
Чи хтось кохав тебе, як Йосафат?

Чотири сотні літ ми були бити,
Нас гнав і нищив свій і фараон,
Лежали ми під небом всі убиті,
Та не віддали сатані поклон.

Століття мук, наруги і сваволі
В вогні палав наш безборонний край,
Чи це кінець вже нашої недолі
І на шляху чекає нас Синай?

За твою, нене, вічно юну вроду
Шляхи історії пройдемо знов.
За душу твою підем на Голготу,
Лиш обітри сердець засохлу кров!

Олег Кривобочок,
ТІ ( Польща)

ДОРОГА В НІКУДИ (до заблуканої молоді)

В отих малих, погорджених істот.
Черпає світ, як із бджолиних сот.
Діла його безбожницько уперті
Ведуть до пустки, виродження,смерті.
Кров людську буде пити аж до дна,
Не вірить - правда в світі лиш одна,
Надію покладає в власній писі.
Та все записано у "Чорній Книзі" :
У Книзі Смерті, демонічних вір,
У ній усі, хто втратив Божий зір
І прагнув мати демонічну силу -
Пройти не сможе він попри могилу.
Бо зрозуміти не зумів обман,
Попав у морок, несусвітній стан.
Хто у казкову вирветься нірвану,
Загоїти не зможе свою рану -
Бо то ілюзія, насправді плач:
Нірвана - добре спечений калач,
Який їдять заблукані створіння,
Радіють, що позбулися терпіння
І вирвались у світ своїх ідей,
Де вже нема ні зла, ні злих людей.
Вони не знають: та предивна сила,
Що дала душам їх орлині крила
І завела аж на вершини гір -
Не ангел світла, а жахливий Звір,
Якому служить чорнокнижник -гуру;
А ти у те багно потрапив з дуру.
Не подолаєш сам у собі зло,
Яке тебе і нищило, й пекло.
Забудь ОУМ, магічну кундаліні,
Бо зло вмирає лиш в індійськім кіні,
А в світі цім веде запеклий бій.
Твоя могутність - то царина мрій,
Відвічна, з раю пущена спокуса.
Тебе врятує тільки Хрест Ісуса.
Веде до правди лиш одна дорога,
Спастись не сможеш, сину мій, без Бога!
Олег Кривобочок
ТІ ( Польша