«Відходить Місяць
Косим вітрилом
Сагайдаки повні
Ранкової роси…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Світ, якого немає
Зобразив нам художник літер,
Що бачить слова кольоровими,
А життя вічною мандрівкою
Звивистою стежиною спогадів
З одного туману до іншого
Через один брід намулистий
До іншого мокряку волячого.
Отого світу немає –
Отого запашного, яскравого,
А ми все міркуємо,
Чи то був він насправді,
А чи його вигадали,
І тішимось своєю фантазією
Ми – сіровбрані філософи буднів,
Як тішуться очкасті метелики
Солодкою весняною квіткою.
Світ, який зник наче тінь
У ніч горобину,
Зник, наче крапля
Дощавого дня падолисту,
Як крижана пелюстка
Серед зими мовчання білого.
Світ, про який ми мріємо,
Світ, що голкою в серце,
Світ, який помічає в дзеркалі дня,
Світ, якого нема.
Свiт, якого нема
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2019
Свидетельство о публикации №219121200165
Свидетельство о публикации №219121200165
Рецензии
І тішимось своєю фантазією
Ми – сіровбрані філософи буднів...-
это таки да. Иголкой в сердце.
Спасибо.
Дарина Иванова 2 28.12.2019 22:06 • Заявить о нарушении
Ми – сіровбрані філософи буднів...-
это таки да. Иголкой в сердце.
Спасибо.
Дарина Иванова 2 28.12.2019 22:06 • Заявить о нарушении