Як кораблики без глузду,
Що шукають хвилей землю,
Всі закохані, як діти:
Плачуть, вірять, та радіють.
Та знаходять в хмарах зірки,
Як цукерки, до безглуздя,
Що коханими назвуться,
Та єдиними у світі.
Їх обличчя кращє волі,
Дихання у них солодше.
Вони в мріях та жаданнях
Тішаться в своїх надіях.
У тепла згорнувшись кицькой,
Плачуть в ланцюгах неволі.
Ну доколи?!
Ну доколи?!
Всі закохані, як діти.
От дурниця, так дурниця.
Боже, я такий же дурень.
Дурниця Из новой книги стихов на укр. языке
© Copyright: Анатолий Шварц, 2019
Свидетельство о публикации №219122200811
Свидетельство о публикации №219122200811
Рецензии