Я кохаю, як звір,
До болю в суглобах.
На долонях твоїх
Мої щирі бажання.
Я збираю безглуздя,
Як руйнують надії,
Що не будуть ніколи здобутком свободи.
Очі цілять твої,
Як мисливець з рушниці.
Я вмираю, як звір,
На потравленій ниві.
Я благаю про захист
Перед світлом божниці.
Моє тіло не чує, моє тіло вже стигне.
Намалює мистець,
Що від мене зосталось,
Та продасть на майдані,
Де лунають надії.
І ніхто не побачить,
Що зісталось з коханням,
Бо воно голосить, як затравлений звір.
І не чує душа
У пронизливій тиші:
Чи кохання живе?
Чи воно вже вмирає?
Зв р из новой книги стихов на укр. языке
© Copyright: Анатолий Шварц, 2019
Свидетельство о публикации №219122200830
Свидетельство о публикации №219122200830
Рецензии