Такая тиша навкруги,
Заклало вуха від знечев’я.
Морока вкрила береги –
Так у моєму підвечер’ї.
***
Було й збуло.
І зараз тиша.
Але її обрала я.
І попри тій, ця тиша інша:
Не сила чорна їй ім’я.
Отак бува.
Ти обираєш
Побути якось сам на сам.
Бува й, чекаєш, та не знаєш,
Що в перешкоді берегам?..
_____
Фото авторське
Знечев’я – несподівано, раптом
Морока – чорна сила, лиха година
Такая тиша
© Copyright: Наташа Шевченко, 2019
Свидетельство о публикации №219122500550
Свидетельство о публикации №219122500550
Рецензии
