Падлюка кривда хоче жрати.
З слиной шукає свій шматок,
Щоб як дитину годувати
На зраді зроблених чуток.
І вже на полицю лягає,
Що в голову не йде ніяк,
Тому що взагалі вважає,
Що з головою щось не так.
Із рота сморід, це кривда бреше,
Та в груди б'є: «Я є, я є!»
А правда нічого не каже:
Вона як є, так і живе.
Падлюка кривда хоче жрати.
Падлюка кривда из новой книги стихов на укр. языке
© Copyright: Анатолий Шварц, 2019
Свидетельство о публикации №219122600918
Свидетельство о публикации №219122600918
Рецензии