В літній кухні (в зовсім маленькій кімнатці) плакала мама, тато її втішав: - скоро прийде, просто загулявся... не плакала, а даже ревіла...
А я всього-лише вийшов за огород, заглядати в сусідські вікна (типово сільська хата, колишня мазанка - зановообкладена цеглою). І це було моїм всім, справою - яку я хотів зробити. Було цікаво і таємничо. "А раптом засічуть?!".
І хоча нічого такого в вікні не було - але сама ситуація - була здорово цікавою. А воно ж вже вереснева тепла ніч, смеркається - напівтемно.
...я заходжу в кухню, бачу це все, ніяковію. Чую версію - що можливо мене викрали цигани. Ну, мене побачили, спитали де був: - гуляв, гуляв на огороді (вже його зібрали: як понімаю тепер). І все.
Це мені було близько... нафіг. Я не по своїм рокам рахую ті моменти, а по календарним. Це було десь в 1997-му, +/- (1-2 клас,+/-)
В лiтнiй кухн в зовсiм маленькiй кiмнатцi
© Copyright: Шеврон, 2020
Свидетельство о публикации №220010500109
Свидетельство о публикации №220010500109
Рецензии