Усі поети пишуть про кохання та смерть,
Хоча і те і інше – це не більш, ніж фікція, химера.
Вважають, що по венам їх до передсердь
Тече не кров, а бісів "Херес-де-ла-Фронтера".
По сОбі залишають мотлох тривіальних думок,
Ніби ганчір’я, зняте з трупів попередніх поетів.
І видають своїх ідей брудний, нікчемний струмок
За океанське джерело оригінальних сюжетів.
Нажаль, індик не заспіває так, як соловей.
Створивши небо, землю, космос із планетами,
Господь – він має хист творця - бере, й римує людей,
А тих, хто залишивсь без рими, й називає поетами.
Й вони шукають те, чого не зможуть знайти,
І ошукати прагнуть кляту та ворожу їм долю.
І ось за крок, здавалося б, до мети,
Їм не лишається нічого, крім болю та алкоголю.
Источник: https://poembook.ru/poem/2323374-Les-Po-maudits
Les Poetes maudits
© Copyright: Андрей Кд Лаврик, 2020
Свидетельство о публикации №220010800614
Свидетельство о публикации №220010800614
Рецензии