Ганяє вітер сухолист,
Мов заблукавший подорожній.
Зруйновано природний міст,
Змішалось все і все тотожньо.
І це не осінь, не зима,
Беззахисне щось, хворобливе.
Не здатні стовбури стійма,
Чомусь незвично полохливі.
І загубили напрям мрії,
Десь розчинивсь надіі поклик,
Як складно зберегти події
Лиш серце, пам’ятає дотик.
Ганяe вiтер сухолист
© Copyright: Нелли-Киев, 2020
Свидетельство о публикации №220011301657
Свидетельство о публикации №220011301657
Рецензии