***
Ким ти для мене був?
І ким для мене залишився ?
Так важко одним словом описати,
Ти у пустелі був струмком,
Що не давав оазису згорати...
І у бокалі був хмільним вином,
І я п'яніла від терпкого аромату,
Промінчиком, що вранці, крізь вікно
Скакав по моїх віях винувато,
Та іскра, що запалює вогонь,
Який ніяким бурям не згасити,
Моя ти посмішка... моя сльоза...
Мелодія душі, що вже не зупинити.
Був вогником, що надихав,
Як той ліхтар в кінці тунелю,
Що промінь, наче руку, простягав,
Щоби не загубилась в темряві....
Весняний довгожданний дощ...
Ковток води для спраглого в пустелі,
Мій сон...
Мій дивний, дивний сон....
Той, від якого я прокинутись не в силі...
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220020701863
Свидетельство о публикации №220020701863
Рецензии