***
Сніданок.
ДИвлюсь у вікно.
Горнятко з кавою легенько обпікає пальці.
Та я не чую... Все дивлЮсь в вікно...
Задумано.
З надією.
Мов виглядаю щастя.
І золотИться сонця схід,
І ностальгія бавиться опалим листям,
І тихий смуток піснею бринить
І ніжно гладить голову і серце...
І кава випита,
І сонечко зійшло,
Й розвіяло сумні тумани.
Я посміхаюсь тихо у вікно
Й не сиплю більше сіль на мої рани.
Й горня порожнє зимніє в руці
І зайчик сонячний зі мною заграває
Я бавлюсь з ним...
Дивлюсь в вікно...
І несподіваного чуда виглядаю.
©
#моїпараболи
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220020902208
Свидетельство о публикации №220020902208
Рецензии