«Серед пустелі
Я бачив вогонь!»
(Накахара Тоя)
Ті, хто розпалив вогонь
Серед моря каміння,
Серед океану піску –
Просто сумні пілігрими:
Такі ж шотландці –
Сторожі голих пагорбів
Як лицар початку,
Який не знав,
Чим усе завершиться,
Точніше, знав, але
Не хотів нікому сказати,
Бо стати пророком
Було нестерпно.
Дим у зимовому небі
Гіркіший за віскі з острова Торі.
Немає дороги зворотньої
З цієї пустелі самотності,
Де замість снігу
Падає взимку пісок,
А небо - кольору ртуті,
І люди ховають обличчя
У сховок тканини грубої,
Тканої з шерсті верблюдів.
Повелитель поганих доріг
Шепотів мені про порожні колодязі,
Про Срібну Ріку
Вздовж якої блукати й блукати,
Куди – невідомо.
Шепочу сутри
З іменем Будди Майбутнього
І мислю:
Я ще живий!
Самотнiй вогонь
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2020
Свидетельство о публикации №220020900085
Свидетельство о публикации №220020900085
Рецензии
Життя прожити - мов пустелю перейти, велику, небезпечну, непередбачувану...
Светлана Шакула 09.02.2020 13:00 • Заявить о нарушении
Светлана Шакула 09.02.2020 13:00 • Заявить о нарушении
Дякую за розуміння і такий глибокий і цікавий відгук!
Артур Грей Эсквайр 09.02.2020 22:27 Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 09.02.2020 22:27 Заявить о нарушении