***
Хто сказав, що зимою не квітнуть сади?
Що намарне чекати із моря погоди?
Що ніколи не склеїш побиті горшки?
І, безшумно розсипавшись в попіл,
Назавжди розділяють згорівші мости?...
Не страшні морозИ, коли в серці Весна,
І душа цвіте дивоцвітом!
І розвіяв грозу, і порозганяв
В небі хмари морський сильний вітер!
Набудую міцніших, надійних мостів,
На помилках навчилась вже, знаю,
Перед ними поставлю широкі столи
З хлібом-сіллю : заходьте, вітаю!
І не буду я клеїти битих горшків:
Відслужили своє і побились,
Я наліплю нових, ще гарніших, міцних
І наповню любов'ю по вінця!
І у кожний вкладу пишноцвітий букет
Зі стиглими колосками
Щоб водилось добро, щоби завжди цвіло
Тільки щастя, а лихо дрімало!
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021002067
Свидетельство о публикации №220021002067
Рецензии