Змигнуло літо бабине,
Що спогадом зігріло осінь.
У золоті розкішно помирає
Опале листя,
Й шурхотом голосить
Прощальну пісню...
Душа поволі завмирає,
І за тужливим журавлиним криком
Тріпоче крилами...
Й злітає...
Й ранІшня пАморозь
Сліди вкриває...
Зима на вікнах візерунки
З моїх фантазій виплітає,
Я ними мИлуюсь,
ГублЮся..
В них залишаюсь,
В них вмерзаю,
Зливаюсь з ними
І зникаю...
Вже я - не я...
Мене немає....
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021002081
Свидетельство о публикации №220021002081
Рецензии