***
На одній із зупинок пОдорожі
Яку всі називають "Життя"
Я присяду на мить, знемОжена,
І в думках пригадаю мій шлях..
Перегляну усе, що пройдено,
І , не раз , змахнУвши сльозу...
Що поробиш : не все, як хотілося,
Та не витреш, як в чорновикУ...
Ні, не вИправити помИлки,
Можна просто розкаятись щиро,
ЗалишИвши тягар на зупинці,
Відпустивши минуле з миром.
Хай залИшиться за плечима
Усе те, що поглинув туман,
Час вставати і йти. Відпочила...
Ще попереду довгий шлях.
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021002090
Свидетельство о публикации №220021002090
Рецензии