***
Ніч.
Темінь.
Ні зорі.
І дощ шумить,
Не перерветься.
Нічний метелик крізь вікно
До мене б'ється,
У тепло,
Ламаючи тендітні крила.
Та, незважаючи на біль,
Він не здається,
Він летить щосили!
І тілом,
Крихким і немічним
Він пробиває скло,
Що, наче лід,
Закрило світло і тепло...
На нього дивлячись
Себе згадала:
Й моя душа так у чуже вікно
Незваною летіла...
І страждала...
І змилосердилася
І вікно відкрила:
Лети!
Лети де хочеш!
Хоч в вогонь!
Згоріти краще,
Аніж зламати крила!
Без крил так важко потім...
І душа занила.
І зломаними крилами затріпотіла...
#моїпараболи
05/10/2018
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021000025
Свидетельство о публикации №220021000025
Рецензии