***
Найважче рвуться ті нитки,
Що йдуть від серця і до серця.
Вони... невидимі , тонкі - тонкі,
Але стократ міцніші
Від стального ланця...
І навіть... коли їх таки порвеш,
Мов павутинки Бабиного Літа
Вони летять туди, куди летять думкИ,
Й на них краплини спогадів й тугИ...
Про дні, що вже давно пройшли ,
Що, мов зів'ялі квіти,
З яких уже опали пелюсткИ
І нам ніколи їх уже не оживити...
#моїпараболи
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021000044
Свидетельство о публикации №220021000044
Рецензии