***
Я у сни твої нишком прокралася,
За тінями думок заховалася.
Тихо, річкою пливують роздуми,
А над ними, туманом, спогади...
Легкі тіні колишуться хвилями,
Вони злилися з світлими мріями.
Десь, за ними, по темних закУтах,
Я шукаю минуле забуте ,
Пеленою густою покрите:
Там я бачу себе - геть розмиту,
І таку прозоро - прозору,
Що просвічують нАскрізь зорі...
Майже злилась із сірими тінями,
Не лишилось від мене слідів уже.
Тільки попіл летить в забуття...
Я той попіл собі позбираю,
Прощавай, твої сни залишаю,
І виходжу назавжди в життя.
Обійму тебе серцем востаннє,
Поцілую в думках на прощання,
І за все попрошу пробачення,
Хоч тепер це немає вже значення....
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021000075
Свидетельство о публикации №220021000075
Рецензии