Коли ми ще блукали між людей з кайданками імен чужих й даремних
коли вони шукали в нас себе і не хотіли бачити дерева
які росли крізь тебе навесні які росли крізь мене кришталево
кришили сором на непевний сніг коли ми ще не знали що розтане
як тільки переступимо поріг що скрикне і затнеться наостанок...
несли своє дитинство на руках – закутати у ковдру й полишити...
і гралися з вогнем який в очах багаття розкладав мов композитор
по ноті допасовуючи нас до того що назвали б ідеалом
і ми звучали крізь майбутній час
і полум'я до нього додавали.
8/01/2020
Коли ми ще блукали мiж людей
© Copyright: Марина Гареева, 2020
Свидетельство о публикации №220021101500
Свидетельство о публикации №220021101500
Рецензии