***
Пливу загубленим човном без весел
По тій ріці,
Що називається "життя"...
ЧасОм, несе бурхливо по порогах,
Трясе і перекручує човна...
ЧасОм, спокійна, тиха й нУдна...
Поросла ряскою, застояна вода...
І так і хочеться, щоб сколихнУлась...
І вдарити по ній веслом, щоб ожилА ,
Але... весла нема....
Бо нам завжди не догодити:
Від спокою - спимо, впадаючи у кому...
Тоді ми просим в вітра допомоги:
Щоб буревій послав,
Розвіявши болото...
А тільки буревій
Закрутить нас своїм потужним дИхом -
Ми на коліна падаєм із криком
І просим нам послати тиху гавань
Щоби сховатись в ній
Від вибриків торнадо....
Чи, навіть, хай нас викине на берег ,
Щоб тільки буря не розбила,
На скелях....
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021101985
Свидетельство о публикации №220021101985
Рецензии