Ну що ж, розвіялись казки
І пелена рожева вже не сліпить очі
Я поскладаю мрії всі у сейф
І ключик викину в буття, за плечі.
Можливо, вітер змін край світу занесе
І доля несподівано жорстоко пожартує
Та не забуду ті казкові, повні щастя дні,
Коли душа тремтіла із твоєю в унісоні.
І щоб не сталось у моїм житті
Того вогоню нічим не загасити...
Ні водоспади сліз, ні проливні дощі
Із пальців рук моїх
Твоє тепло не зможуть змити...
#моїпараболи
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021102015
Свидетельство о публикации №220021102015
Рецензии