***
А я впаду поміж волошки...
Занурюся у синеву...
Вони - земний відбиток неба,
Й твоїх очей... я в них тону...
Пливу русалкою з розпущеним волоссям
Купаюся , немов в морській воді
І заколисує мене колосся
Розніжено шепочучи пісні...
В них пізнаю твій голос тихий
Слова... я їх додумую сама
Їм вторить шелест бамбукА
І все зливається у серенаду...
Я посміхнулася... чуднА...
Замріялася так, що призабула,
Хто я... Де я... І що одна..
Що все - лише фантазія і гра...
Засоромилася... зачервонілась...
І засміялась - це не я !
Волошки з маками мене зачарували
І відблиск свій залишили в думках.
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021102039
Свидетельство о публикации №220021102039
Рецензии