***
Кажу собі :
- Почни нове життя,
Перегорни сторінку!
Та... сил нема,
Рука дрижить несміло:
Листки такі тонкі,
І під рукою мнеться
Дрібненько списаний папір,
І зошит рветься,
І розлітаються листки по хаті...
Їх вітер підхопив...
І їх вже не зібрати!
Я намагаюся знайти хоча б один,
Розпачливо біжу за вітром
Кричу:
- Віддай! Хоч списаний напів!
Але, щоб залишилось місце,
Щоб дописати я змогла Кінець...
А потім, з нОвої строки - новий початок...
Чи зАново почати все
Хоча б з абзацу !
Та... вітер - шибеник
Уже поніс їх в світ...
Вони летять...
І їх не наздогнати.
І треба не новий листок,
А цілий зошит
Наново писати....
#моїпараболи
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021100033
Свидетельство о публикации №220021100033
Рецензии