А завтра знову буде день!
І сонце зІйде,
Й промені розкине вІялом,
Зігріє, приголубить, огорнЕ
Усе живе і неживе обІймами.
І біль відступить в тінь...
І знІтиться від доброти і світла,
Й залишиться до нОчі там,
Ну а вночі
Розсиплеться під місяцем блискІтками...
Й до ранку краплями роси впадЕ...
Немов сльозами... Й випарується
З трави, з пелюсток ніжних квітки.
Й, нарешті, в душу мир прийде.
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220021400058
Свидетельство о публикации №220021400058
Рецензии