Чуть-куда чуть-куда
Обричьонні воїни стали у костра
Запаливши молитвою крила безкінечного дворця,
Вони нирнули в божевілля земного воротття.
Скрипт і біль рушить стіни буття
І народжується в ньому сліпе немовля
Даром речі пробиває людські серця
Лиється кровью карикатура Творця.
Протиріч людській душі
В ядрі самій грішній землі
Магнітами крутяться світи
Подаючи в лодоні потаємні ключі.
Знання сліпця відкривають двері холодного забуття,
Як в океан ввійти, віру й надію на виході уже ніколи не дано віднайти.
На берег в одиночку взійти
І в пустотах костер свій віднайти
Чуть-куда чудь-куда...
Запали молитвою страждання Христа
І може буть кровью його омиється твоя павша душа.
116
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220021500099
Свидетельство о публикации №220021500099
Рецензии