Незабываемая Вера Петровна

 НЕЗАБУТНЯ ВІРА ПЕТРІВНА

В якому році з'явилася Віра Петрівна Борисполець у Красилівці нині
навряд чи хто в селі пригадає. І прожила тут довгий час. Вона була біологом
за фахом. У Красилівській семирічці викладала ботаніку і зоологію.
Ці предмети вона знала досконало. Її завжди хотілося слухати,
а почувши від неї щось цікаве, учні (й колеги-учителі) запам'ятовували
назавжди.

Проживала вона в частині кам'яного будинку, де по сусідству мешкала
сім'я Бондаренків (Раїса, Галина і Петро з матір'ю). Ми проживали
неподалік – хат через дві від неї – також у половині хати діда Кузьми Пєтухова.

Моя мама Ксенія Сергіївна дружила з Петрівною. І тому ми ходили
часто до неї в гості. Мене цікавили, насамперед, книги. Їх було небагато у
Віри Петрівни: акуратно складені на етажерці, вони чекали свого читача.
І поки жінки обмінювалися враженнями від трудового дня (школа, побут,
інші жіночі справи), я, не поспішаючи, вибирав потрібну книгу.

Віра Петрівна запам'яталася мені чорнявою симпатичною жіночкою з
карими очима та злегка видовженим обличчям. Голову її завжди прикривала
хустинка. Вона була говірливою, активно спілкувалася з сусідами,
односельчанами.

 Пригадую, як вона майстерно готувала варення із суниць
та смородини, виготовляла кондитерські ласощі, а потім пригощала
нас ними та іншими делікатесами. Тривалий час вона жила самотньо.
Згодом (через листування, що тоді здавалося незвичним) познайомилася
з майбутнім чоловіком Нарцевим Петром Павловичем. Він був невисоким, із
залисинами та виразними рисами обличчя. У школі викладав трудове
навчання.

Тільки вони зійшлися, то відразу Віра Петрівна стала веселішою
і більш життєрадісною. Та це й зрозуміло: подружнє життя скрасило
самотність жінки. Пригадую, як ще до заміжжя влітку до неї приїжджала
племінниця Галинка – дівчина неземної краси, брюнетка з персиковим
миловидним обличчям. І тітці з нею було веселіше. Правда, як склалася її
подальша доля, не знаю. А ось у Віри Петрівни вибір був непоганий: жили
вони з Павловичем добре.

З тих пір минуло чимало літ, але такі вчителі як Віра Петрівна – незабутні.
Часто пригадую її. Напередодні професійного свята – особливо.

У той же час вітаю з ним і нинішніх представників галузі освіти: хай щастить
всім у житті, хай буде добрим здоров'я, хорошими учні. І щоб тільки
з вдячністю вони згадували про своїх наставників