Наш мальчик прахом избыт в края
И в отчаянии к нам тянется його рука.
Но ця ігра вовсе не твоя
Ти підходяща роль шахматного бійця.
І раз за разом коли тебе веде не туда
Твій Ангел Божий вступиться
За твої протерті перла.
Наш мальчик полон тоски и скуки
Опускається в підземну даль
Жже іскру там світлу й тиху
І легонько присідає в таль.
Астральна знать вислідковує твої мрачні кроки,
Неизбежно вписуючи в судьбу твою глагол,
Вони бажають тобі віднайти своє утраченне щастя,
І заспівають стобою вдаряючи фінішну мить,
В твій життєвий протокол.
Так що не опускай ти милий руки,
Ведь Ангел Божий, веде тебе
Крізь твій загублений
Гріхом протертий Рай.
118
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220021800095
Свидетельство о публикации №220021800095
Рецензии