Нетрадицийне ликування!..

НЕТРАДИЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ!..

Світ здригнувся від  передчуття великої біди – ”коронавірус ”, вирвавшись на волю з таємних військових дослідницьких лабораторій Китаю, почав свою жахливу, убивчу подорож нашою планетою. Як вирахували вчені, якщо в найближчий час не буде винайдено засобу боротьби з цим вірусом – загине кожен третій житель на Землі. Так, поки що не знайдено дієвих ліків, здатних подужати цей підступний вірус, але людство, навчене гірким досвідом минулих віків негайно включилося в боротьбу з цією напастю.

Вивчаючи минуле, історію людства, ми повинні добре пам’ятати жахливі епідемії віспи, холери, чуми, іспанки, котрі ледь не знищили людство і забрали сотні мільйонів життів. Тому, в усіх розвинених країнах світу, в найсучасніших  лабораторіях гарячково, але вдумливо та наполегливо, вчені шукають вихід із цієї неприємної ситуації і сподіваюся вони таки знайдуть той вихід.

Не залишаються осторонь і прості, та не дуже вчені, користувачі Інтернету, так, вже пропонують навіть ліки (і доволі недорого) від ”коронавірусу”. Ну, що ж Ви, зовсім нас вважаєте за дурнів – тільки клінічні випробування будуть тривати кілька місяців, в кращому випадку (якщо знайдуть вакцину). Особливо сподобалася порада – ”від інфекції треба їсти часник та цибулю з горілкою”! Хоча… Маючи досвід молодого пілота, який пережив епідемію чуми двічі під час свого життя і польотів в Кизилкумській пустелі, можу підтвердити – алкоголь відігравав дуже позитивну роль в профілактиці, попередженню захворювання.

В той час, коли раптом нам повідомили, що в Аральському районі виявлено випадки захворювань на чуму і в місті Аральське море оголошується стан облоги, ми були шоковані. Радянське суспільство того часу, і ми як частина його, було впевнено, що наша, сама передова медицина в світі, давно подолала всі ті страхітливі епідемії, які колись тероризували все людство. І раптом – місто в облозі, оточене військовими, які озброєні автоматами з бойовими набоями і отримали наказ – стріляти на враження при спробі вирватися з облоги. Потяги слідують без зупинок, з наглухо закритими вікнами та за зачиненими дверима, всі підприємства міста, розважальні заклади, школи, дитсадки зачинені. Працюють тільки кілька продуктових крамниць та пару кафе і ресторанів.

А надто нас вразив наказ, що всі авіаційні пасажирські рейси призупинені, а особовий склад нашої авіаескадрильї підпорядковується Надзвичайній Комісії по подоланню наслідків епідемії чуми. Протичумний табір був споруджений в безлюдній пустелі за одну ніч військовими, які й охороняли його цілодобово у повному бойовому озброєнні. Виконуючи транспортні вильоти в той страшний табір, завжди підбирали майданчик для посадки з урахуванням, щоб вітер був від нас на табір. Але турбувало те, що ніяких захисних засобів нам не було передбачено, щеплень також не було.

В перший же день карантину нам випало “щастя”, як черговому екіпажу, доправити замміністра Міністерства охорони здоров’я СРСР з бригадою лікарів до протичумного табору. Я не втримався і запитав знайомого лікаря про ризики нашої роботи і був здивований його відповіддю. ”Не бійся, у нас все під контролем, якщо захворієш – ми будемо з усіх сил намагатися тебе вилікувати, а поки що рекомендую займатися профілактикою – після польотів обов’язково натщесерце 100 гр. горілки або спирту. До речі, в зв’язку з епідемією в усі магазини Аральська, з сьогоднішнього дня завезено, необмежено, питний спирт – рекомендую…” – і засміявся.

Так, дійсно, з того дня, безперебійно, в усіх магазинах на територіях, де була небезпека виникнення епідемії чуми поставлявся спирт (добре мені запам’яталася ціна “чверточки ” – 3р.87коп.) і ми вимушені були чесно виконувати пораду лікарів – проводити профілактику свого здоров’я. До речі, епідемію чуми мені довелося пережити ще раз і знову таки, щоб не захворіти доводилося застосовувати отой “огидний лікарський засіб ” – спирт та горілку. Кривилися, плювалися але таки застосовували. А зараз, хочу розповісти правдиву історію, яка оправдовує слова лікаря і наші зусилля по профілактиці захворювання чумою.

Вперше цю історію мені розповів, за дружнім, святковим столом наш сусід – немолодий казах, журналіст дуже добре обізнаний з історією Приаральського регіону (він навіть колись, в тридцяті роки, описав цей випадок в місцевій газеті). А через деякий час наш екіпаж вітав на борту свого літака вже немолоду, сухорляву, дуже приємну на вигляд жінку з , бойовим орденом Червона Зірка на грудях. В тому польоті її супроводжувало, з великим почтом, районне партійне керівництво.

А зараз, коротка розповідь про те, за що ця жінка в тридцяті роки була відзначена Президією ЦВК СРСР і нагороджена бойовим орденом Червона Зірка. В ті роки, в цьому регіоні тільки-но усталилася Радянська влада і для остаточного закріплення цієї перемоги в усі околиці майбутньої імперії були направлені молоді спеціалісти-партійці в різні галузі народного господарства. Таким чином, в Кизилкумській пустелі, неподалік від Арала, в рибацькому поселенні з’явилася молода, енергійна лікарка-епідеміолог, яка відразу створила партійний та комсомольський осередки.

На біду, в той час в поселенні захворіли кілька поважних сивобородих аксакалів (треба пам’ятати, що казахи дуже шанобливо ставляться до поважних за віком односельців) і раптом якесь молоде дівча, почувши про виникнення хвороби, починає масовий огляд всього населення аулу. Вона, як лікар відразу зрозуміла, що то був спалах чуми і якщо не прийняти дійових мір, це призведе до вимирання доволі великого поселення, а потім це може розповсюдитися на весь регіон. Не маючи в достатній кількості ліків і довіри від дорослого місцевого населення, вона вирішила боротися, використовуючи грубу фізичну силу.

Треба було протриматися пару-три дні поки прийде допомога з міста.
Зібравши десяток молодих, міцних хлопців вона зуміла переконати їх в своїй правоті. І вся ця бригада підкорившись її залізній волі, не зупиняючись, не спочиваючи ні хвилини, виконували розроблену нею рятувальну операцію. По-перше, всіх хто захворів, не зважаючи на шалений спротив, як хворих, так і їх родини, переносили силоміць в один великий дім, а потім замикали двері на замок і підпирали, щоб не вибили двері зсередини. Декілька хлопців з мисливськими рушницями чергували, охороняючи той дім. Тим часом лікарка згадала, що колись читала – в середньовіччя, при епідеміях та на кораблях використовували, для профілактики, спирт. Перевіривши склади, вона знайшла цілу, неушкоджену бочку спирту (за часів Громадянської війни вона була конфіскована з награбованим майном у басмачів, і з того часу, як шкідливий, диявольський непотріб зберігалася на складі ).

Місцеве населення сповідувало мусульманство, пити вино та алкоголь заборонялося Кораном. Лікарка довго переконувала місцевого мулу – дати дозвіл віруючим на споживання алкоголю, щоб зупинити епідемію. Переконала, але змусити пити, то було неймовірно тяжко – доводилось тримати силою і поїти силоміць. Так протрималися дві доби поки не прибув загін військових та  лікарів з необхідними ліками. В підсумку – всі хто захворів і був ізольований померли, рішенням комісії дім, де знаходилися померлі хворі – спалили, а рештки, оброблені вапном, були закопані в загальній могилі . Так були врятовані тисячі життів.

І ще, кілька слів на захист таки алкоголю, як профілактичного засобу. Одного разу наш екіпаж, чергуючи, отримав терміновий виклик санавіації – не очікуючи медпрацівника, вилетіти до аулу N. і забрати хворого, а швидка буде чекати літак на аеродромі. До пункту призначення летіли півгодини. Коли підібрали майданчик і виконали посадку, угледіли – до літака біжать два чоловіка. За хвилину вони вже були в літаку і один з них підганяв нас: ”Скоріше вилітайте, часу обмаль!” Я був здивований, до того ж другий чолов’яга тримав в руці пляшку опечатаного питного спирту, яку на моїх очах відкоркував і почав пити просто з горла пляшки. ”Де ж хворий?” – запитав я. ”Я місцевий фельдшер, а то постраждалий – його укусила дуже отруйна змія, а п’є він спирт, щоб сповільнити дію зміїної отрути, він, між іншим, поки чекав літак вже випив цілу пляшку…” – я замкнув вхідні двері і ми вилетіли.

На аеродромі наш літак вже очікувала швидка і хворого, який встиг за час польоту допити всю пляшку спирту, з сиреною повезли в лікарню. Звичайно ж, я, через кілька днів, поцікавився у лікарів станом здоров’я нашого пасажира. “Ми вчасно його прооперували, вирізали місце укусу і ввели сироватку проти зміїної отрути, - заспокоїв лікар, - тільки спав наш хворий, безпробудно, після алкогольного наркозу дві доби…” Це були, так би мовити, особисті, пережиті мною, методи застосування алкоголю, як лікарського препарату, в далекому вже за часом моєму житті в Приаральському регіоні, в Кизилкумській пустелі. Але ось на думку спадають, в доповнення до вище згаданого, спомини про нашу, не таку вже і стару історію катастрофічного вибуху на Чорнобильській АЕС.
І ні для кого не секрет, що наслідки шкідливого впливу радіації на організм людини можна було і треба нейтралізувати алкоголем. І, як казали досвідчені в цьому питанні люди – найкраща для цього – ”Столичная водка”. Мушу зізнатися, взагалі то я непитущий чоловік, але в розумних межах і дозах, при нагальній потребі, в лікувальних цілях таки споживаю цей ”бридкий” лікарський препарат. Закликаю всіх дотримуватися міри і знати свої здібності в використовуванні цих, таких небезпечних ліків. Але гадаю – алкоголь можна застосовувати в лікувальних цілях, і знову попереджаю – самолікування може нашкодити вашому здоров’ю! Не забувайте спитати поради у лікаря – він таки навчається для цього!

Copyright: ЧУПОВСЬКИЙ ЮРІЙ        - 2020-й рік.
переклад українською мовою        - 2025-й рік.