Здесь зима сказала Ух!

Тут зима сказала: “Ух,
де подівся мій кожух,
а що мені убирати,
щоб до краю прибувати?”

Де поля, лани, ліси,
просять: “Снігу натруси,
бо йде слідом пан мороз,
морозити довелось.”

Бо на те вона зима,
щоб мороза привела,
а щоб притрусив сніжок,
мусить бути кожушок.

Лізла зимонька на стрих
і дістала звідти міх,
діставала кожушок,
щоб укрить сади й лужок.

А із того кожушка
враз сніжинка випада,
не одна, а цілий рій
біля неї став у стрій.

Всі, сніжиночки, летіть,
волю зимоньки творіть,
сніговиця густая
хай із хащі виліта.

Завірюха лиш чекала
і на саночки сідала,
і махала над селом
сніжно-білим помелом.

Стала швидко пролітати
і над світом розсівати
величезний снігу міх,
а мороз за нею біг.

“Ой, сніжнице, не спіши,
із собою прихопи,
бо мені пора шкварчати
і у краю гарцювати.”

“Не спіши ще, Морозенку,
хай завію я швиденько,
а тоді заморози,
з ночі вікна прикраси.”

Стануть блискати віконця
як зраненька вийде сонце,
станет срібельцем сіять,
землю дивом прикрашать.

2.01.2020-28.02.2020
Світлина із інтернету.