Нехай пиллью летять наші життя
Нас уже незведуть судьбою дані края
Непотрібні уже почуття це лише пуста земна шелуха
Емоції повигорали лишились таємні небесами покриті вуалі...
Що потрібно душі коли в одиночестві вона возгоряє мертвенні вогні
Смисл возродження дотліває
Дятел струнко посил докидає
І людина хутко в страждання ниряє
Там вона уже і навік застрягає...
Пусту строку уже Ангел зриває
І Страж темниць колоду згрібає
Асмодей на човні підпливає гріхи валютами забирає
Лиш Бог насіння опять закидає....
130
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220022900124
Свидетельство о публикации №220022900124
Рецензии