***
А ти мене за плечі обіймав
І шепотів слова солодкі ніжно,
Моя душа занУрювалась в них,
І плавала,
І розсипАлась міріадами блискІток...
І я тулилася і грілася до них,
І танула бурулькою на сонці....
І був це найсолодший в світі гріх,
З метеликами в животі,
І щемом в серці.
А потім щем солодкий у душі проріс,
Зі мною злився, й по клітинах тіла
Розтікся медом... і в думках застиг...
І там - тобою вИкристалізувався.
Єдиним.
#моїпараболи
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220030101010
Свидетельство о публикации №220030101010
Рецензии