131

Твоя блакитна роза
Як ізранена загублена душа....

Я мерцем до тебе прийшов
І в твоєму лунному світлі промінь серця віднайшов...

Нехай сміються Боги
Загублених душами життів...

Хтось таки в цьому Божевілллі щось веселе віднайшов...

Заглянеш в мене і потухше світло віднайдеш
Розридаєшся і в печаль глибоку упадеш ...

В тобі життя горить і місячним сяйвом воно освітляє твою заблудшу мить...

Своє ти щастя віднайдеш
Деревом жертвоприношення
Через Вогонь ти цей пройдеш....

Я лишень миті іспепиляю
І у вогні мертвої душі живим людям строками роскидаю...

Не лікуй мене мала
Червона роза горить в мені як проклята петля....


Рецензии