***
Пливу загубленим човном без весел
По тій ріці,
Що називається "життя"...
ЧасОм, несе бурхливо по порОгах,
Трясе і перекручує човна...
ЧасОм, спокійна, тиха й нУдна...
Поросла ряскою, застОяна вода...
І так і хочеться, щоб сколихнУлась...
І вдарити по ній веслом, щоб ожилА ,
Але весла нема....
Бо нам завжди не догодИти:
Від спОкою - спимО, впадАючи у кОму...
Тоді ми прОсим в вітра допомоги:
Щоб буревІй послав,
РозвІявши болото...
А тільки буревій
Закрутить нас своїм потужним дИхом -
Ми на коліна падаєм із криком
І просим нам послати тиху гавань
ЩобИ сховатись в ній
Від вИбриків торнАдо....
Чи, навіть, хай нас викине на берег ,
Щоб тільки буря не розбила
На скелях....
#моїпараболи
***
© Copyright: Мира Александра Маири, 2020
Свидетельство о публикации №220030102099
Свидетельство о публикации №220030102099
Рецензии