Попередня частина: http://www.proza.ru/2020/01/26/1204
Останній ранок восени,
ще місто бачить сни,
та прокидатися йому пора
і кожного гасити ліхтаря.
Тіні нічні, де дерева,
нагадують: скоро зима
порожніми гілками верховіть,
холод нічний уже летить.
Тонкий льодок в калюжі
удень розтане, друзі,
дзеркалить сині небеса,
в будинку - жовта висота.
Зникає ніченька темна,
сонце стримить крізь дерева,
це осені останній день,
ждем снігу, свята і пісень.
Продовження: http://www.proza.ru/2020/03/04/980
30.11.2019-3.03.2020
Світлина Ігора Винниченка:
“Останній ранок восени…”
Последнее утро осенью
© Copyright: Светлана Борщ, 2020
Свидетельство о публикации №220030300974
Свидетельство о публикации №220030300974
Рецензии