Кто такие русичи, русины, руснаки и русские

Была русь - верхушка скандинавской (норманской) знати, слабо смешивавашаяся со славянской знатью. И "сидевшая" в своих опорных центрах - Новгороде, Киеве, Ростове, Полоцке и др.

И были руськие - все народы, платившие руси дань.

Норманны ("русь") наладили логистику живого товара (рабов) на тогдашние мировые рынки.  Здесь сошлись интересы скандинавов, славян, и окрестных тюркских племен.

Киев, аналогично тому, как порт Багамойо в Африке, поднялся благодаря междусобойчику славянских и тюркских князей, доставлявших в него обращённых в рабство соплеменников.

Верхушки трёх этнических групп (норманнов, славян и чуди) со временем смешались посредством браков и стали осознавать себя "русичами" (т.е. "потомки русов").

Их подданые, народ рангом пониже, стали самоопределяться как "русины" и "руснаки".

Прилагательным "русьские" ("русские") назывались находившиеся у них в вассальной зависимости племена (преимущественно северо-восточных земель Приволжья, как славяне, так и финно-угры).

Из-за истребления "русичей" в междуусобицах и сторонних инвазий (из Степи и Запада) "русины" и "русские" были оставлены на произвол судьбы.

Одни сразу попали под власть иностранцев  (как закарпатские "русины" под венгерскую корону, а берладские (между рр. Прут и Днестр) "руснаки" - под молдовское господарство).

Другие организовались в собственные краевые образования - "украины" (переяславскую, волынскую, галицкую, залесскую и др.), в которые приняли и часть нерусин-степняков (печенегов, половцев, бродников, кимаков, торков, берендеев, черных клобуков, черкесов, волохов), но, после некоторого сопротивления, также были порабощены иностранцами (Литва, Польша) или их вассальными новообразованиями (созданный из "русских" Московский улус Золотой орды и из степняков Ногайский улус и Крымское ханство Турции).


Рецензии
"Улус" , где не было ни одного монгола , сохранивший свою строгую веру и своих Рюриковичей , опиравшихся на местных вятичей и поток переселенцев в Залесье из Руськой и Северской земли ( оттеснивших к востоку редких "угорцев") и .. потомки "военной демократии" берендеев - торков , "скачущих" наёмников , из-за массового "отлива" населения в Залесье , сумевших захватить власть на киевских холмах и сместивших древних Руських князей.. Какая разница тюрконаёмникам - Рюрик или Гедимин .. Мы будем "прыгать" с литовцами , а , ты Тарас ,холоп , грай .. на тюрко - литовскую верхушку .. Другому "пассионарному" центру в Карпатах , не оставалось "выбора" , как сменить и Веру отцов , выпросить у Папы "своего" короля (?!) .. и зависнуть в веках непонятной религиозной Сектой "на зависть" и недоумение Европе ..

Иванов Андрон   07.03.2020 07:08     Заявить о нарушении
Справжня Росія постала як уламок великої євразійської імперії - Золотої Орди - в ХІV-ХV ст. До того її історія була тільки авантюрами невгамовних руських князів, котрі воювали між собою в північних лісах, шукаючи виходів до зручних рік-комунікацій. У XIV ст. весь цей ледь слов'янізований етнічний масив угро-фінських племен міцно стиснуло і сформувало в єдину народність залізне кільце татарщини. Саме тоді й виникла "загадкова російська душа" - різноаспектна, не передбачувана, по-азійському темна. Не випадково найбільший її знавець Ф.Достоєвський родину своїх центральних героїв, котрі втілюють етапи становлення російської нової людини, іменував татарським прізвищем - Карамазови. До речі, Тойнбі теж переконано говорить про "татарську душу" Росії, тобто майже підходить до серцевини питання. Ніби прочуваючи, де має бути справжній центр Росії як євразійської держави, вже перші поординські князі Московщини починають упертий натиск на Схід. У XVI ст. вони захоплюють усе Надволжжя, виходять до Уралу. Так невеличке периферійне православне князівство перетворюється за Івана Грозного на євразійську деспотію, мініімперію з претензіями на виняткову роль в історії. Саме Уральські гори та Волга творять "становий хребет" Росії. Там витворюється її дух як азійської, а не європейської держави. Москва, а потім Петербурґ були тільки її "мозком" - не "серцем", як помилково думав Наполеон. Тому і не могли зламати Росію ні польський король, на кілька літ захопивши Москву в XVII ст., ні Наполеон, спаливши її на початку XIX ст., ні Гітлер, тримаючи у блокаді Петербурґ і майже Москву. Росія навіть не похитнулася, бо невраженим залишався її "хребет".
(с) О. Баган

Олег Гуцуляк   09.03.2020 02:54   Заявить о нарушении