Тебе немає около Золотистих ворот
Існуєш ти в потьомкам проклятих дорог
Кома болі тебе вкрала в ізвороті
І крокуєш сумно по землі ти у мрачному болоті...
По суті протерлись грішні прути
Залишився осколок чистоти
Дарує ключ він чарівної красоти
Но нутро холодом продуте
Вікно божевілля уже уви не сужденно закрити....
Відійшов навік уже в пустоти
Хороняться спогади суїцидального поета
Щастя й болі опадає посліднє листя
Осідаючи пеплом у мертвого гнізда
Лунає послідня мелодія Ангела Життя.
132
© Copyright: Степан Нагорняк, 2020
Свидетельство о публикации №220030600079
Свидетельство о публикации №220030600079
Рецензии